Час.

Найважливіше питання, яке мене турбує останнім часом. Коли я його розмотую і відстежую в кожному результаті, я починаю розуміти трохи сильніше безліч результатів і вірогідності.

Щоб ви не хотіли досягти, створити, реалізувати, з точки зору математики - це результат = складові результату.

У складових результату є ресурси, на які ми впливаємо, змінюємо майбутній можливий результат. На нього ми впливаємо зміною ресурсів або процесів, це ЧИМ і ЯК.

Чому я вирішив написати про час? Тому що мене дратують деякі процеси та результати, які впливають на мої результати та на результати великої кількості людей.

Найзрозуміліший буде приклад, якщо ми розглянемо логістику. Я не купую машину, хоч можу, але це дуже довго та займає великий об'єм фокусу. Таксі в цьому плані виграє у більшості параметрів. Для мене купівля автомобіля з метою дістатися з точки А в точку Б не прийнятна на сьогодні, тому що машина додає питання заправки, парковки, ремонту, купівлі та продажу. А ще весь ресурс уваги зосереджений на процесі водіння. Коли все зводиш до результату, розумію, що машина не підходить на сьогодні.

Я часто їжджу в метро та там божевільний об'єм даних для роздумів. Наприклад, ми витрачаємо 3 - 3,5 хвилин від проходження через турнікет до посадки у вагон.

Не розписуватиму всі складники. Їх там мільйони. Спробую описати думку на окремих ділянках.

Трохи розділивши на великі ділянки цей самий турнікет, ескалатор і навігацію. А ще є комунікаційні ресурси для вашої функціональності, як інтернет, але це вже відноситься до показників в дорозі.

Здається дрібницею, але уявіть, що всі люди кудись їдуть, перед кожним з них є якийсь об'єм завдань і якщо вони швидше вийдуть з метро, вони раніше встигнуть щось зробити (сісти в автобус, зайти в інтернет, з'явитися в офісі або вдома т.д) Усе це в потоці дозволяє отримувати результати.

Просто уявіть, якщо роботу ескалатора збільшити на 10%. Так, це додасть на початку стресу від входу на доріжку, але люди зможуть раніше зайти у вагон або десь зʼявитись)

10% - це дрібниця, всього 9 секунд. Але, при розумінні, що в метро трафік приблизно 500 млн. ітерацій в рік. (Київ 2018 р.) Це все зводиться в цифру більше 1,2 млн. годин часу.

Уявіть вірогідність того, що 20% людей встигнуть раніше до якоїсь мети або результату.

Так, це тягне за собою масу витрат на зміну механізмів або обслуговування ескалаторів, але, мені здається, я почав розуміти підхід японців і китайців до процесів.

І таких процесів, які неминуче доводиться проходити, дуже багато.

Якби люди навчилися розуміти складові по обидві сторони = (дорівнює) і тестували гіпотези по прискоренню процесів, то результати були б трохи іншими - ймовірно))

Все, що в майбутньому - це ВІРОГІДНІСТЬ. На вірогідності ми можемо впливати, просто потрібно трохи більше додати до загального розуміння. Це те, що ми у себе робимо в своїх розробках. Проєкт, який ми зараз розробляємо, на великих масивах завдань впливає на якийсь час, а час впливає на результати)

Все просто)))

*стаття з facebook